На краю Хмельницької області, там, де ліс уже не дає можливості проїхати далі, розташоване мальовниче село Говори, саме тут знаходиться замок Тишкевича. Місцеві мешканці називають його краєм світу і кінцем цивілізації. Це невеличкий населений пункт, який стрімко вимирає. Зараз там офіційно проживає 438 людей, але насправді набагато менше. З кожним роком кількість людей у селі зменшується, тут не працюють школа, дитячий садок, а із благ цивілізації є лише магазин і медпункт.
Про село згадували ще у 16 столітті. На картах Боплана це село показане як таке, що розташоване на краю прадавнього темного праєвропейського лісу, який тягнувся до сучасної Вінницької області. Залишки цього лісу можна побачити і зараз.
У селі була церква, яка згоріла у 1753 році. У 1776 році була збудована каплиця за гроші прихожан. У 1878 році була збудована церква з двома банями. А у 1863 році у селі вже існувала церковна школа. У радянський час церкву зруйнували аж до фундаменту.
На початку минулого століття Говори було великим селом, де мешкало більше 2000 людей. У селі був величний маєток графині Марії Тишкевич.
Згодом до села «докотилися» всі перипетії початку минулого століття. Тишкевичі виїхали з села, а маєток було передано державі. Зараз там знаходиться аграрний ліцей. Від колишньої розкоші маєтку мало що залишилося. Все руйнується, підтримується скромними коштами викладачів та місцевих жителів.
Історія маєтку Тишкевичів
Село Говори на даний момент практично не має сполучення з «цивілізацією». Взимку тут так перемітає дороги, що місцеві можуть кілька днів бути без хліба. Студенти ліцею добираються сюди до холодів і живуть у гуртожитку, адже взимку сюди практично нереально дістатися. А от раніше тут вирувало життя. І якщо у минулому столітті воно було общинно-колгоспне, то до 1917 року, тут жили справжні вельможі.
Багато інформації ні про село Говори, ні про маєток у ньому немає. Але відомо, що у 18 столітті село вже належало роду Стадницьких. Коли саме рід цих вельмож заволодів селом і землями невідомо. Але документально підтверджено, що вже у 1630-х роках цією місцевістю володіла польська шляхта.
Правда, пізніше Стадницьких почали називати Скотницькими. Чи то місцевий писар щось наплутав, чи то спеціально так зневажливо хотіли назвати польських панів.
Граф Стадницький побудував маєток у віковому бору. Але насправді не все так просто.
Адже є інформація, що першим власником маєтку у Говорах був Пьотр Каетан. Він був кам’янецьким маршалком і помер у 1791 році. По тому маєток перейшов у спадок до його брата Ігнація Стадницького. Той помер у 1815 році.
Після смерті Ігнація маєтком починає володіти його син Ксаверій Францішек. Він накопичив чималу кількість сіл собі у власність, а також доєднав до своїх земель містечко Стару Синяву. Помер у 1857 році. Після смерті і цього Стадницького власником розкішного маєтку став його син Ігнацій. Він помер уже приблизно у 1895 році.
Тривалий час маєтком володіли Стадницькі, але відомий він як палац Тишкевича. Вся справа у тому, що дочка Ігнація Стадницького Роза Марія у 1893 році вийшла заміж за художника і скульптора Олександра Тишкевича. І в історію палац увійшов саме як палац Тишкевичів. Він мав стати родовим гніздом вельмож. Але революція не дозволила цього зробити. Скоріше всього, саме радянська влада пов’язувала палац з ім’ям Тишкевича, адже він нібито малював і ліпив, тобто робив щось руками. Тому був на рядок вище за вельмож, які лише керували.
Зовнішній вигляд палацу
Навіть зараз палацовий комплекс виглядає розкішно, хоч і місцями має дуже занедбаний вигляд. А в часи свого розквіту, а це кінець 19-початок 20 століття, він був дійсно розкішним. Адже Тишкевич не шкодував грошей на те, щоб створити тут справжній рай. Приміром, він добудував другий поверх, кімнати були великі, просторі, розкішні. Зараз у палаці збережена оригінальна ліпнина, сходи, стеля, які навіть через 100 років виглядають шикарно. Колони, красиві вікна, залишки колишньої розкоші дійсно вражають. За залишками фарби на стінах можна сказати, що палац мав колір морської хвилі.
Кажуть, що колись тут навіть була кімната, стеля якої являла собою акваріум, в якому плавали риби. За переказами під час німецької окупації якийсь солдат вистрелив у стелю і зруйнував її. А після того її змінили на звичайну. Виглядає як казка, але можна припустити, що щось таке могло існувати і пани Тишкевичі милувалися красою, лежачи на розкішних ліжках.
Дати перебудови палацу дуже різняться. Взагалі кажуть, що Тишкевич оселився в маєтку ще у 1869 році і тоді ж дав наказ перебудувати його. Можливо, й так, але скоріше всього тоді була надбудована лише частина маєтку, з’явилася оранжерея, зовнішнє оздоблення з левами. Але точних дат і свідчень немає. За радянської влади історію палацу просто переписали.
У маєтку великі підвали, можливо, є підземні ходи. Але до них не ходять і нікого не пускають. Після революції було знищено або зникло чимало добра. Наприклад, картини, книги, предмети культурної цінності із колекції Тишкевича – зникли. Тут була японська порцеляна, книги французькою і польською мовами, картини самого Тишкевича. Скоріше всього, палац просто пограбували. А от стильні і старовинні меблі вивезли до Львова. Там вони «прожили» до 1939 року.
Сучасний стан
Більшість людей ніколи і не чули про палац Стадницьких у Говорах. А між іншим, це неймовірне місце. Адже тут був чудовий сад і справжній басейн. Наприклад, у садку росли екзотичні рослини, які не притаманні цій місцевості. Їх спеціально висаджували і знайти їх можна було ще до 50-х років минулого століття. А ще тут був басейн, який побудували спеціально для доньки Тишкевича Софії. Він був зроблений у формі колби і вимощений дзеркалами. Вода нагрівалася, доходила до певного рівня. Басейн живився підземними водами, був вимощений плитами з малюнками. Зараз басейну не існує. Серед саду можна знайти лише яму з болотом, де басейн знаходився. Лишилися лише певні фрагменти конструкції. Ніхто не займався його дослідженням, не проводив розкопки. Басейн побудували у 1903 році.
А от для доньки Тишкевича Софії дерева в парку висадили таким чином, щоб вони повторювали її ім’я.
Зараз багато будівель палацу руйнуються. Якщо не провести реставрацію, то за кілька років стан палацу може значно погіршитися. Він існує у нормальному вигляді лише завдяки аграрному ліцею, який в ньому розмістився. Зараз тут катастрофічно мало учнів, а на наступні роки буде ще менше і ліцей перестане існувати. От тоді палац Тишкевичів простоїть у більш- менш адекватному стані лише кілька років. Якщо ж відбудуться реконструкції або нащадки Стадницьких-Тишкевичів захочуть зайнятися розвитком маєтку, то його може чекати нове життя. І він цілком може стати ще однією туристичною перлиною України.
Більше цікавих місць які можна відвідати у Хмельницькому, дивіться на нашому сайті.
