Обласний центр Хмельницької області має древнє коріння та дивовижну долю з багатьма «білими плямами» навіть для сучасних істориків-краєзнавців.
Про славетне минуле міста правобережної України Хмельницький, історія якого налічує майже сім століть, ви дізнаєтеся з цього тексту.
Як виникло місто? Історія Хмельницького
Відомо, що поселення на території даного міста існували ще за прадавніх, доісторичних часів. Як свідчать джерела, відповідна ділянка була вже заселена людьми в бронзову добу, за 2 тисячі років до нашої ери.
Життя племен тут продовжилося й через тисячоліття в залізному віці. Згодом цю територію заселили черняхівці та скіфи, ще пізніше – русини й українці.
Донедавна науковці вважали, що вперше в древніх письменах це місто було згадане в 1493 році. Фахівці, в тому числі Михайло Грушевський, в даному випадку спиралися на складений того року реєстр населений пунктів. У цей список входили і Плоскиривці, як називалося місто Хмельницький в перші часи свого існування.
Проте 2004 року історику Віталію Михайловському вдалося знайти докази того, що відповідний населений пункт існував ще 1431 року. Це засвідчував знайдений краєзнавцем документ про передачу королем Владиславом ІІ Ягайлом Янові Чанстуловському коштів на володіння кількома селами. У переліку цих сіл згадувалися й Плоскирівці Летичівського повіту Подільської землі.
Спочатку ці дані опублікував в українському археологічному щорічнику. Публікація вийшла під назвою «Джерельні згадки про Проскурів у XV столітті».
2006 року на підставі такої знахідки дата першої писемної згадки про Хмельницький була перенесена офіційно на 1431 рік.
Точних даних про дату заснування цього міста та його фундатора дослідникам досі знайти не вдалося, тож скільки років Хмельницькому, історія досі замовчує.
Епоха XVІ-XVІІІ століть: історичні факти
Відомо, що за часів середньовіччя місто майже три з половиною століття відносилося до Речі Посполитої. Пізніше воно стало частиною Української держави, очолюваної гетьманом Богданом Хмельницьким, потім перейшло у власність Османської імперії в результаті колонізації Поділля Туреччиною.
1699 року містом знову заволоділа Корона Польська. Майже сторіччям пізніше Річ Посполита була вдруге поділена. У результаті відповідного поділу держави територія Хмельницького перейшла до Російської імперії.
За цих часів даний населений пункт двічі змінив свою назву. Спочатку, коли він являв собою маленьке село, майбутній Хмельницький називався Плоскирцями. Можливо, це найменування походило від назви річки Плоска, яка протікала поряд із Плоскрицями.
Ймовірно, по мірі зростання чисельності населення, Плоскирці були перейменовані на Плокирів – така назва більше личила містечку.
У писемних джерелах 1795 року місто згадується вже під наступною назвою – Проскурів. На думку багатьох істориків, вона походить від слова «проскура», що означає літургійну випічку,яка використовується під час богослужінь у православ’ї.
Перший герб Проскурів отримав 1796 року. Цей символ міста мав очевидну схожість із гербом роду заможних шляхтичів Замойських «Еліта».
Економічний та просторовий розвиток даного містечка в даний період характеризувався неквапливістю та поступовістю.
Уже в середині XVІ століття місто набуло статусу центру Плоскирівського староства, якому було підпорядковано кілька довколишніх сіл.
З цього часу Плоскирів часто ставав жертвою нападів кримських татар – нападники грабували його, а містян брали в полон.
До кінця XVІІ століття територія міста виявилася практично спустошеною. Після його повернення до складу Польщі нові власники Замойські зайнялися заселенням містечка. У ньому з’явилися переселенці з Мазурського Поозер’я й Мазовії. Населення Хмельницького на той час вирізнялося поліетнічністю – серед міщан були українці, представники єврейської громади та поляки-католики.
Історичні події та розвиток міста в ХІХ та на початку ХХ сторіччя
На початок позаминулого століття Проскурів мав хаотично забудовану невелику територію з вузенькими вуличками без брукованого покриття.
Плани міста тих часів відображують його центральну, Ринкову площу та земляні вали, які служили укріпленнями.
Прикро, що до нашого часу не дожила жодна міська споруда тих часів. Причиною цього стали трагічні події 1822 року. Тоді містечко практично повністю було знищене вогнем. Оскільки більшість будівель були в ньому зведені з дерева, вони згоріли вщент.
На той час вдалося вціліти одній із небагатьох кам’яних споруд – новому кам’яному костелу. Але й цю церкву нашим сучасникам не судилося бачити: даний храм був знесений в період сталінських антирелігійних репресій.
Новий план забудови міста склали в 1824 році. Він передбачав поділ населеного пункту на 51 квартал. Головними міськими вулицями були Олександрівська (Проскурівська) та Кам’янецька.
У різних напрямках містечко перетинало багато вулиць – Соборна, Набережна, Ремісницька, Купецька та інші.
Вільні земельні ділянки, яких на той час тут було чимало, містяни використовували під городи.
1837 року завершилося будівництво найстарішою споруди, що дивом збереглася дотепер – Собору Різдва Пресвятої Богородиці.
Промисловість Хмельницького півтора-два століття обмежувалася кількома дрібними заводами: це була миловарня, мідне підприємство, фабрика тютюнова й така, що займалася виробництвом свічок.
Населення Проскурова станом на 1864 рік складало всього 6930 осіб. Переважали в ньому євреї.
У місті було 900 будівель, в тому числі 102 мурованих споруди.
Радикальні зміни в його життя внесло будівництво залізниці в 1870 році. Після цього містечко відкрило чудові можливості для підприємництва.
1913 року його населення складало близько 35 тисяч. Усі головні вулиці міста були мощені бруківкою, а громадські споруди будувалися переважно кам’яні. Багато з них мали 2 або 3 поверхи.
Наприкінці ХІХ століття в місті був відкритий театр та бібліотека, працювала лікарня та відділення Південноросійського банку.
1907 року було завершене будівництво першого кінотеатру «Модерн», а в 1911 у місті з’явилася електрика.
Перша світова війна та радянська епоха
Роки Першої світової стали для прифронтового Проскурова трагічними. Воно зазнало значних бомбардувань. Подальші руйнування були спричинені активністю пробільшовицьких сил, що захопили владу у грудні 1917 року.
У період 1919-1920 років місто пережило єврейський погром та опинялося в центрі бойових дій під час воєн, коли українці та поляки намагалися протистояти більшовикам.
Із квітня по червень 1920 року місто було під владою УНР, а вже восени воно потрапило під радянську окупацію, що тривала довгих 70 років.
Період НЕП дав можливість частково відродили підприємництво в місті, але ненадовго. Проскурів перетворився на гарнізон, у якому панували та диктували власні умови військові.
У 1932-33-х роках містечку довелося пережити страшні часи голодомору – тоді голодною смертю, за даними джерел, загинуло понад 356 тисяч його мешканців.
Влада знищувала сакральні споруди. Польське населення міста зазнавало репресій – поляків засуджували, закатовували й розстрілювали сотнями.
Розстріли проскурівчан продовжилися після окупації міста німцями. Під час Другої світової війни від рук фашистів загинуло більш ніж 16 тисяч містян.
Після 1945 року Проскурів став набувати рис обласного центру. У 1952 році він отримав свій сучасний вигляд – із водосховищем та центральним парком.
Чому Хмельницький має таку назву та як живе місто зараз?
У 1954 році,16 січня Верховна рада УРСР видала указ, згідно якого Проскурів був перейменований на Хмельницький.
Підставою для цього стало відзначення 300-річниці возз’єднання України з Росією. Можновладці таким чином вшанували пам’ять гетьмана, що мав безпосереднє відношення до такої події.
Цікаво, що сам Богдан Хмельницький у місті, названому на його честь, жодного разу не бував.
У період 1960-1980-х рр. автентичність міста знищувалася, натомість в ньому виростали житлові новобудови у вигляді так званих «сталінок», «хрущовок» та «чешок».
Після здобуття Україною Незалежності місто націлене на свій культурний та духовний розвиток. Останні десятиліття радикально змінили, оновили його архітектуру, екстер’єр та навіть природу.
Наразі обласний центр Хмельниччини є прекрасним, мальовничим, принадним для туристів.
Існує не одна легенда про місто Хмельницький, яку його гостям розповідають екскурсоводи. Такі перекази є містичними – розповідають вони про привидів, що нібито час від часу з’являються в різних куточках міста. За легендою, примари мешкають на головному міському кладовищі та в будинках вулиці Озерної, а ще були випадки, коли вони спричиняли ДТП на окружній дорозі.
Більше історії про місто читайте у розділі “Історія Хмельницького“.
